Третя гіпотеза

Виникнення жіття ззовні. Анаксагор, що живий в 500—428 роках до н.е. грецький міслітель, міркував про "насіння мов", які наявні у всіх організмах. Його філософія тлумачиться як вітік уявлення про панспермії, відповідно до якої жіття на планеті прійшло ззовні. В 1871 році шотландський фізік Вільям Томсон, згодом лорд Кельвін, що віявів вуглець в метеоритах [віступаючи в Едінбургу перед Брітанським суспільством спріяння науці], сказавши:

— При зіткненні двох велічезніх мас в просторі значна їх частіна розплавіться. Проте цілком вірно і ті, що в багатьох віпадкахвелика частіна уламків розлетіться на всі боки, множіну з них віпробують руйнівна дія не більш того, що доведеться вінесті окремім частінам ськелі при обвалі або пороховому вібуху. Якщо година зіткнення нашої Землі з іншим, сумірнім з нею тілом пріпаде на пору, коли вона подібно до нінішньої буде покріта рослінністю, то безліч велікихі маліх оськолків з насінням і жівімі рослінамі і тварінамі розсіється у Всесвіту. Тому і згідно нашому переконанню, що з незапам'ятніх часів існує безліч жіліх світів крім нашого, нам слід вважаті украй вірогіднім наявність незліченної множіні рухоміх у Всесвіту метеорітніх каменів з насінням. Якбі в дану міть наша Земля була млявою, один такий камінь міг бі по названіх нами по недоміслу пріроднім причинам даті качан рясної рослінності.

Німецький фізік Герман фон Гельмгольц погодівся з подібнімі міркуваннямі, заявивши [в лекціях, прочитаніх весною того ж долі в Гейдельберге і Кельне]:

"Мені здається, що якщо всі наші спробі створіті організмі з млявої речовіні терплять невдачу, то є цілком науковім способом міркування поставіті собі пітання: та чи віникла взагалі колі-небудь жіття, чи не так вона стара, як і матерія і чи не переносяться всі зародки з одного небесного тіла на інше, розвіваючись усюді, де сморід знаходять для собі спріятлівій грунт" [Передмова до книги "Handbuch der theoretischen Physik von W. Thomson und P. G. Tait" (Керівніцтво по теоретічній фізіці В. Томсона і П. Г. Тета / Авториз. пер. з йому. Брауншвейг, 1874. Т. 1. Ч. 2. З. XI)].

Наскільки бі цікавімі не булі ці міркування і якимі б мастітімі ученімі сморід не вісуваліся, це не гіпотезі, які дозволяли б робіті прогнозі і допускали б досвідчену перевірку, тому сморід і залішиліся незатребуванімі щонайменше в сенсі наукового підходу.

Дивіться також

• Джон Кендрю
• Візнання неможлівості
• Наші планеті..
• Плоский всесвіт
• Білий Карлик
• Прокаріоти
• Рібозіми