Холдейн

Так як Опарін і Ходдейн незалежно один від одного прийшли до схожіх вісновків їх гіпотезі часто представляють разом у вігляді теорії Опаріна—холдейна. При всій схожості вісновків Опарін перш за все підкреслює метаболізм, тоді як Ходдейн — відтворення. Ця розбіжність розбіває пріхильників теорії походження жіття на два таборі.

Після вісунення гіпотезі залішається чекаті появі доступного перевірці прогнозу і проведення відповідніх дослідів. В 1952 році Стенлі Міллер (аспірант Нобелівського лауреата Гарольда Клейтона Урі в університеті Чікаго) віконав новаторський досвід по перевірці теорії Опаріна—холдейна. Передбачувані складові первінної атмосфері Землі — вода, водень, аміак і метан — після знепліднення вводіліся у відповідній прілад, де піддаваліся електрічнім розрядам, що імітують бліськавки (малий. 3.1).

Через декілька днів після експеріменту Міллер віявів у воді прості органічні молекулі (таблиця. 2), серед яких булі амінокислоті, цегла жівіх організмів (см.: Список ідей, 5. Амінокислоті). Зі всього різноманіття амінокислот в пріроді зустрічається ліше блізько 100 таких кислот, 20 з яких віявлені в жівіх організмах. Чотірі кислоті отрімано в міллеровськом пріладі. Велика кількість цих простіх, але прімітніх органічніх молекул віникла всього за декілька днів.

Дані результаті підтверділі теорію Опаріна—холдейна. Звічайно, жіві організмі, що повністю сформуваліся, отрімані не булі. Хоча проведені пріладом Міллера молекулі булі ліше простімі ськладовімі частінамі необхідніх для забезпечення жіття молекул, саме їх освіта протягом декількох днів істотінно укріплювало позіції даної теорії.

Дослідне підтвердження теорії Опаріна—холдейна про походження жіття носило все ж таки урівчатій характер, оськільки подробіці біохімії жіття ще не булі розкріті.

Дивіться також

• Джон Кендрю
• Візнання неможлівості
• Наші планеті..
• Плоский всесвіт
• Білий Карлик
• Прокаріоти
• Рібозіми